ВІЛ-інфекція – повільна, на сьогодні невиліковна інфекційна хвороба людини, яка спричиняється вірусом імунодефіциту людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини. СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – остання стадія ВІЛ-інфекції, яка проявляється різними важкими захворюваннями, хронічними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на тлі порушень імунної системи.
Джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров’ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.
ВІЛ передається:
- при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою;
- через кров, при використанні спільних шприців та голок для внутрішньовенного введення наркотичних речовин, а також при застосуванні забрудненого кров’ю, нестерильного медичного інструментарію;
- дитині від ВІЛ-інфікованої матері. Інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.
Підступність ВІЛ-інфекції полягає у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.
ВІЛ найчастіше вражає:
- ін’єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін’єкційним шляхом;
- сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту – презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.
Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.
У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров’я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8-12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.
Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів.
Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.
ВІЛ не передається через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Ця недуга не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи , тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування – лазні, сауни, басейну, туалету. ВІЛ не можна заразитись в громадському транспорті.
Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена.
Визначити інфекцію можна:
У відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на ВІЛ проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.
Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один з цих збудників, вона знищується.
Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.
Чи можна вберегти себе від ВІЛ-інфекції/СНІДу?
На сьогодні ВІЛ-інфекція немає радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування.
У зв’язку з цим, необхідно:
- приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самостверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
- уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів;
- сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30-50 % осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;
- пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
- важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайшвидше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.
